Саграда Прізвище, ідея збудувати церкву, присвячену Святому сімейству, належала лідера братства Святого Йосипа Жозепу-Марія-Бокабелье, який бачив у ній оду християнським цінностям, християнському вихованню та сім’ї. Церква будувалася на пожертви народу в спокутування гріхів і егоїстичного зарвався буржуазного суспільства і на спасіння душ безбожників. Перший архітектор, Фран-сеск-де-Паула-Вільяр, розродився не в міру скромним проектом. Від невиразного майбутнього церква вчасно врятували, передавши в віртуозні руки Гауді. Архітектор очолив будівництво в 1884 році, а через десять років, закинувши парк Гуель, і зовсім перебрався в Саграду Прізвище жити, ночуючи безпосередньо на будмайданчику, в крихітній кімнатці. Церкви Гауді цілком присвятив решту 12 років життя і був похований в тій самій неоготичному крипті, побудованої за проектом невдалого Вільяра. Довго не вщухали суперечки про те, чи відносити Саграду Прізвище до готичного стилю. Масла у вогонь підливали збивають з пантелику заяви Гауді. Так, в 1910 році учень архітектора відправився в Париж представляти проект будівлі. Вчитель напучував свого підмайстра: «В Парижі не зрозуміють цю архітектуру, і спалахне полеміка. Якщо тебе запитають, що це, відповідай їм: удосконалення готичного стилю. Вони обуряться, але ти не відповідай їм. Тільки коли ти зрозумієш, що їм більше нема чого сказати, знову повтори, що це удосконалення готичного стилю, і нічого більше». Але у другому кресленні 1916 року, вже руки генія, щосили зазвучав унікальний архітектурний голос Гауді, який фахівці не відносять до певного стилю «Гаудиано», стиль Гауді, кажуть вони. У 1926 році геній безглуздо загинув під колесами першого міського трамвая.
Саграда Фамілія
