В долині на обох берегах річки Нишава в оточенні пагорбів розташувався сербський місто Ніш. Зручне і стратегічно важливе положення міста робило його ласим шматочком для багатьох завойовників. Його здобували кельти і римляни, авари і гуни, візантійці і болгари, фракійці та турки. Частиною ж Сербії Ніш став тільки в 1878 році, коли він був звільнений з-під ярма Османської імперії. На пам’ять про 245-річного панування турків у місті залишився моторошний і скорботний пам’ятник, побудований самими османами — Вежа черепів Чолі-Кула.
В кінці травня 1809 року, під час Першого сербського повстання, 12-тисячне сербське військо зміцнилося в горах поблизу Ніша. Сербський воєвода Стеван Синджелич і його 3 тисячі бійців на горі Чегар прийняли на себе головний удар 40-тисячної турецької армії. Коли воєвода зрозумів, що більше не в силах стримувати натиск турків і, не бажаючи здаватися ворогові, він з рештою воїнами дав себе оточити, а потім пострілом з пістолета підірвав залишки порохових запасів.
Після того бою на землі залишилися лежати 4 тисячі сербів і 12 тисяч турків. Нишский паша наказав відрізати загиблим сербам голови, зняти з них шкіру і, набивши шкіру ватою, відправити голови султана в Стамбул. З черепів ж наказав побудувати вежу під залякування залишилися в живих. Черепа замурували між цеглинами у 56 рядів, по 17 черепів у кожному ряду. Всього 952 черепа, з яких зараз залишилося 58. Вежа вийшла заввишки близько трьох метрів.
Зверху був поставлений череп самого Синджелича. Йшли роки, каплиця занепадала, більша частина черепів зникла. До нашого часу черепів залишилося тільки 58, більша частина була изьята родичам для поховання. В 1892 році, щоб зберегти залишки Чолі-Кула, навколо неї була споруджена невелика капличка, в даний час виконує роль музею.
Так і стоїть вона і понині – страшний і жахливий пам’ятник. Уособлення дикості і жорстокості турецького паші.
Вежа черепів Чолі-Кула
