Росомаха одне з найзагадковіших і досі маловивчених тварин. Це — найдавніша тварина з ссавців, що нині мешкають на землі, багато що в її звички і побут людині незрозуміло і невідомо. Не випадково, про росомасі у різних народів існує безліч міфів і повір’їв, при цьому виглядає вона в них надзвичайно зловісно.
Росомаха відноситься до роду Gulo, що означає «обжора», і це дійсно так. При вазі від восьми до двадцяти кілограмів, вона може за один присід з’їсти більше двох кілограмів м’яса. Тварина – близький родич куниці і найбільший представник цього роду. Росомаха дійсно схожа і на борсука, і на ведмедя, і якщо від борсука їй дісталися морда, тіло і короткі лапи, то від ведмедя – густий грубий хутро.
Голова, очі і вуха росомахи досить малі, а ось паща величезна, як у ведмедя. Та й зуби, прикрашають цю пащу, викликають повагу.
Незважаючи на незграбність насправді росомаха рухається швидко і вправно. Голова, очі і округлі вуха росомахи досить малі, порівняно з тілом, а ось паща величезна, як у ведмедя. У тварини видовжена морда, потужні щелепи, зуби гострі. Росомаха – «большеногий» звір, ступні непропорційні щодо тіла, однак їх розміри дозволяють вільно переміщатися по глибокому сніжному покриву.
На кожній лапі величезні і вигнуті пазурі. Росомаха прекрасно лазить по деревах, має гострий зір. Голос схожий на лисяче. Тіло тварини вкрите густим хутром. Хутро росомахи густий і довгий, і при цьому стирчить у всі боки, особливо на задній половині тулуба звіра. Така шуба дозволяє рятуватися від жорстоких сибірських морозів, але надає росомасі досить недоглянутий вигляд.
Хутро цієї тварини володіє ще одним дивним якістю: взимку іній, осідає на ньому від дихання звіра, не тане, не мочить шкуру і легко струшується. Колись давно сибірські мисливці цінували хутро росомахи набагато вище, ніж хутро соболів. Забарвлення хутра різноманітне, в основному, відтінки коричневого – від темного до світлого. Бока прикрашені смугами світло-сірого кольору від шиї до основи хвоста.
Зустрічали росомах в дикій природі дуже мало, так як звір обережний, хитрий, спритний, сильний і дуже витривалий. Вона веде одиночний спосіб, любить відпочивати в безпечних місцях, ховаючись в ущелинах або під вивернутим з землі корінням дерев, Самка росомахи облаштовує своє житло тільки коли готується дати потомство. У ньому відбувається народження і вигодовування від двох до чотирьох дитинчат. Батьки у вихованні не беруть участь і тримаються поруч з подругою всього кілька тижнів шлюбного періоду.
Основу харчування росомахи становить не свіже м’ясо, а падло. Недарма її прозвали північної гієною: вона підбирає залишки добування вовка та ведмедя, знаходить трупи тварин. І ще помічено, що росомаха часто полює уздовж узбережжя океану в пошуках викинутих на берег загиблих морських мешканців. Іноді у туші кита або моржа може зібратися декілька росомах. Живуть поодинці, вони ставляться один до одного цілком терпимо. Кожна намагається наїстися і заховати ще щось про запас у схованки, замаскувавши їх гілками, камінням або льодом.
Цей звір, здатний відчути під метровою товщею снігу дохлу рибу, в момент відкопати її та з’їсти. Влітку тварина їсть рослинну їжу – ягоди, коріння, розоряє гнізда птахів, поїдає змій, комах, любить мед. Тварина є незамінним лісовим санітаром. Основними районами проживання є тундрова Євразія, Північна Америка, Фінляндія, Скандинавія. В нашій країні вона живе від Ленінградської, Вологодської областей і до Пермі, а також досить часто зустрічається в Сибіру, на Уралі і Далекому Сході. В основному середовище її проживання – це тайга, тундра і широколистяні ліси, тому її можна з упевненістю назвати лісовим тваринам.
Росомаха
