Замок Мальмезон — це одне з небагатьох місць в світі, де французький імператор Наполеон Бонапарт міг просто бути собою. Це не сама шикарна, але досить симпатична садиба в 20 км від центру Парижа, сьогодні відома на весь світ.
Історія появи замку Мальмезон бере свій початок ще в X столітті, коли нормани зухвало грабували все поселення і міста міста вздовж головної французької ріки Сени звозили всю свою здобич в місце, і отримала пізніше, за переказами, назва Мальмезон – що в перекладі означає поганий будинок.
Саме перша згадка «Mala domus» виникло в джерелах ще в 1244 році. 1390 рік ознаменований придбанням даної землі Гійомом Гуда, сержантом королівської армії монарха Карла Шостого. У 1737 палац здається багатим фінансистам, які беруть у Мальмезоне вишукане товариство.
У 1763 його купує син канцлера д Агесо, а в 1771 — багатий банкір Жак-Жан ле Куто дю Молі. Сім’я банкіра трохи розширила крила будинку виходять в сад. Мадам дю Моле влаштовувала у Мальмезоне літературний салон, серед запрошених якого були такі іменитості, як філософ Мельхіор Грімм, абат Деліль і письменник Бернарді де Сент-П’єр.
Події Французької революції примусили банкіра продати Мальмезон. Покупцем стала Жозефіна Бонапарт, вдова Олександра Богарне, закінчив дні на гільйотині, – Жозефіни Богарне. 21 квітня 1799 вона придбала маєток за 325 тисяч франків.
Наполеон Бонапарт підтвердив і схвалив цю покупку після повернення з Єгипетського походу , а також розпорядився створити в Мальмезоне невеликий кабінет-бібліотеку для себе, і зал для нарад. Наполеон, будучи вже Першим Консулом любив приїжджати сюди відпочити або попрацювати.
Він розпорядився зробити собі в замку маленький кабінет-бібліотеку і зал для нарад. З 1800 по 1802 цей маленький замок, поряд з Тюїльрі, став місцем, де засідав уряд Франції, де зустрічалися в неофіційній обстановці міністри Консульства.
Після переїзду сім’ї Першого консула в 1802 році в замок Сен-Клу, Жозефіна не перестає відвідувати Мальмезон. На догоду смакам мадам Бонапарт, Наполеон наймає кращих архітекторів для розбудови та оформлення палацу. Поки Наполеон бере участь у військових діях і перемагає в битвах, Жозефіна влаштовує багаті прийоми, підкорює серця кавалерів і збирає в свою колекцію дивовижні рослини з усіх країв світу.
У цій колекції, рівної якій не було в ті часи в Європі, знаходилася знаменита бурбонська троянда, надіслана Жозефіні з острова Бурбон і отримала ім’я «Сувенір де ля Мальмезон».
Нарівні з Фонтенбло і Компьень, замку Мальмезон було визначено спеціальним декретом Наполеона статус імператорського палацу, в ньому проводилися пишні урочистості під час прийомів королівських осіб, які приїздили в палац з усієї Європи.
Замок Мальмезон став свідком щасливих днів спільного життя Наполеона Бонапарта, генерала молодої республіки і Жозефіни Богарне. Відносини, які розвивалися на тлі Великої французької революції, були сповнені ревнощів і пристрасті Наполеона і зайвого марнотратства Жозефіни. Але зруйнували їх шлюб далеко не складності характерів, а відсутність спадкоємця, якого так несамовито бажав Бонапарт, і якого ніяк не могла дати Жозефіна.
Після розлучення з дружиною в 1809 році, Імператор зберігає за Жозефіною титул імператриці, надаючи в її повне володіння замок Мальмезон. Навесні 1814 року 29 травня, через кілька днів після того, як у замку гостював російський імператор Олександр Перший, господиня Мальмезона, Жозефіна Бонапарт, померла.
Після смерті Жозефіни Мальмезон перейшов до її сина, Євгена Богарне, поспешившему продати російському імператору картини з Кассельского зборів, камею Гонзага і чотири статуї Канови, які були виставлені в Ермітажі.
Після смерті принца Євгенія Мальмезон був проданий його вдовою банкіру зі Швеції Йонасу Хагерману. У 1861 році власником Мальмезона став племінник Наполеона і прямий онук Жозефіни – французький імператор Наполеон Третій. Державі Мальмезон відійшов у 1904 році, заповіданий йому останнім власником, письменником-істориком Даніелем Іфла.
Замок Мальмезон
