Фізику тут можна звинувачувати.
Все почалося ще на початку ХХ століття.
Математика поводилася дивно. Реальність здавалася сюрреалістичною.
Квантова механіка вимагала відповіді питання природі речей, які більшість фізиків воліли ігнорувати. Замість роздумів вони знизували плечима і вигукували знамените: «Заткнися і рахуй».
Проста відповідь.
Зручна відповідь.
Цей мантр прижився. Він став бойовим кличем як квантової фізики, але й науки загалом. Вчені часто ігнорували способи пізнання, які не можна висловити формулами. Свідомість? Нехай розуміються філософи. Моделі клімату? Ось прогнози викидів, але не питайте про політичні наслідки — це надто далеко від чистих даних.
Страх вийти за межі своєї компетенції.
Ми вважаємо, що наука — найкращий спосіб осмислити світ. У New Scientist? Так, звичайно. Очевидно.
Але «кращий» не означає єдиний.
Більше плюралістичний підхід може бути корисним. Це дозволяє отримати інтелектуальну користь, особливо коли йдеться про фундаментальні питання на кшталт «звідки взагалі взялися закони природи?»
Але давайте одразу прояснимо одне.
Можна внести філософію в лабораторію, але не можна допустити, щоб вона привнесла догми. Не можна ігнорувати докази. Якщо так вчинити, то авторитет буде втрачено.
Пам’ятаєте про “wood wide web” – глобальну деревну мережу?
Ідею у тому, що дерева обмінюються поживними речовинами через підземні грибні мережі.
Цей термін популяризувала еколог Сюзанна Сімард, але критика була негайно.
Критики вважали, що вона переоцінила можливості доказів.
То був не провал філософії.
Це було попередження.
Чи не відкидайте філософію так само, як старі фізики відкидали питання реальності. Сприймайте її як інструмент. Як гайковий ключ у наборі.
У науки немає монополії на добрі ідеї.
Так ніколи не було.
Вітайте знання з інших галузей. Просто перевіряйте свої джерела.
