Недавні досягнення в секвенуванні ДНК дали дослідникам безпрецедентний погляд на життя денисовців, стародавньої групи людей, які співіснували з неандертальцями та сучасними людьми в Азії. Уже вдруге вчені успішно секвенували весь геном Денисована, отриманий із зуба, якому 200 000 років, знайденого в сибірській печері. Це новаторське відкриття значно розширило наше розуміння історії Денисівців, відкривши набагато складнішу картину, ніж уявлялося раніше.
Численні денисівські популяції та домішки
Дані нового геному вказують на те, що існувало принаймні три різні популяції денисовців, кожна зі своєю унікальною історією. Особливої уваги заслуговують докази того, що ранні денисовці неодноразово схрещувалися з іншими стародавніми групами людей. Це включає не тільки схрещування з неандертальцями – явище, яке вже було встановлено, – але також і з прихованою групою стародавніх людей.
«Це дослідження дійсно розширило моє розуміння всесвіту Денісована», — каже Саманта Браун, дослідник Національного дослідницького центру еволюції людини в Іспанії.
Вікно в глибоке минуле
Зуб, з якого був витягнутий цей геном, дозволяє зазирнути в період людської історії, який набагато передував раніше доступному геному Денисована. Оцінки віку цієї особини, яка жила приблизно 205 000 років тому, значно випереджають попередній високоякісний геном, який, за оцінками, становив від 55 000 до 75 000 років. Ці нові відкриття проливають світло на набагато більш ранню фазу існування денисовців, пропонуючи безцінну інформацію про їх еволюцію та взаємодію з іншими стародавніми групами людей.
Денисована ДНК у сучасних людей
Денисовці вперше привернули увагу в 2010 році, коли було виявлено, що ДНК кістки пальця, знайденої в Денисівській печері в Сибіру, відрізняється від ДНК сучасних людей або неандертальців. Подальші дослідження показали, що денисовці схрещувалися з сучасними людьми: жителі Південно-Східної Азії, включно з жителями Філіппін і Папуа-Нової Гвінеї, несуть сліди ДНК денісівців. Проте джерело цієї денисівської ДНК у сучасних людей залишається загадкою, оскільки вона походить від денисівської популяції, про яку вчені знають дуже мало.
Змішання з неандертальцями та таємничою групою
Нещодавно секвенований геном додатково підтверджує часте схрещування денисівців і неандертальців, які іноді ділили територію поблизу Денисової печери. Важливо, що геном містить докази популяції неандертальців, які жили на 7000-13 000 років раніше, ніж особина, чий зуб аналізували. Ця популяція неандертальців не збігається з жодним відомим геномом, що свідчить про те, що денисовці схрещувалися з раніше невідомою родоводом неандертальців.
Мабуть, найцікавішим відкриттям є те, що є докази схрещування з третьою, невідомою групою стародавніх людей. Ця група еволюціонувала незалежно протягом сотень тисяч років, окремо від денисовців і сучасних людей. Homo erectus, відомий як перший гомінід, який залишив Африку, є можливим кандидатом, але це все ще лише припущення, доки ДНК не буде вилучено з цього виду.
«Це постійно цікаво, що ми продовжуємо відкривати ці нові популяції», — каже Браун.
Ці відкриття підкреслюють складність давньої еволюції людини та розмиті межі між різними групами. Новий геном Денісована є важливою частиною головоломки, яка спонукає до подальших досліджень і потенційно відкриває ще більше невідомих гілок людського роду.
Постійне вивчення стародавньої ДНК обіцяє постійну зміну нашого розуміння походження людини та складної мережі взаємодій, які сформували наш вид.
