Вчені виявили надзвичайну геологічну аномалію під островом Бермудські острови: 12,4-мильний (20-кілометровий) шар гірської породи, заглиблений в океанічну кору Землі. Ця структура є унікальною в усьому світі, що ставить під сумнів сучасне розуміння того, як утворюються та зберігаються океанічні височини. Це відкриття проливає світло на те, чому Бермудські острови залишаються піднесеними над навколишньою територією, незважаючи на відсутність вулканічної активності протягом понад 31 мільйона років.
Таємниця Бермудських висот
Десятиліттями океанічне підняття Бермудських островів спантеличило геологів. На відміну від ланцюгів островів, таких як Гаваї, які підтримуються активними мантійними гарячими точками, Бермудські острови нещодавно не проявляли вулканічної активності. Як правило, підняття спадають, коли тектонічні плити віддаляються від цих гарячих точок, але висота Бермудських островів зберігається — явище, яке зараз потенційно пояснюється цим нещодавно виявленим підповерхневим шаром.
Схоже, що ця структура є залишком стародавнього вулканізму із затверділою мантійною породою під корою, яка діє як плавуча основа, яка утримує острів приблизно на 500 метрів вище. Сейсмологічні дані виявили наявність цього шару: дослідники проаналізували сейсмічні хвилі від віддалених землетрусів, щоб створити детальне зображення земної поверхні на глибині до 50 кілометрів.
Стародавнє походження в Пангеї
Незвичайний склад породи ще більше поглиблює таємницю. Аналізи показують низький вміст кремнезему та високий вміст вуглецю, що свідчить про те, що матеріал походить із глибини мантії – можливо, датується формуванням суперконтиненту Пангея між 900 і 300 мільйонами років тому. Це різко контрастує з островами гарячих точок у Тихому чи Індійському океанах, де мантійні плюми молодші й новіші.
Атлантичний океан, будучи відносно молодим басейном, який утворився під час розпаду Пангеї, можливо, зберіг цей стародавній геологічний підпис. Наявність цього глибокого джерела вуглецю свідчить про те, що регіон колись був у центрі останнього суперконтиненту, що пояснює унікальну геологію Бермудських островів.
Наслідки та майбутні дослідження
Це відкриття має далекосяжні наслідки для розуміння внутрішніх процесів Землі. Вивчаючи такі екстремальні місця, як Бермудські острови, вчені можуть вдосконалити свої моделі того, як розвиваються та еволюціонують більш типові геологічні особливості. Вільям Фрейзер, провідний автор дослідження, зараз вивчає інші острови по всьому світу, щоб визначити, чи існують подібні підповерхневі структури, чи справді Бермудські острови виділяються як геологічний викид.
«Розуміння такого місця, як Бермудські острови… дає нам зрозуміти більш нормальні процеси, які відбуваються на Землі, і більш екстремальні процеси, які відбуваються».
Відкриття підкреслює, скільки ще належить дізнатися про внутрішній простір нашої планети, і припускає, що глибокі підземні аномалії можуть відігравати більшу роль у формуванні геології поверхні, ніж вважалося раніше.
