Місячна таємниця: аномальна сірка і перегляд історії формування Місяця
В останні десятиліття вивчення Місяця пережило справжній ренесанс. Завдяки таким місіям, як «Артеміда», ми повертаємося до нашого найближчого космічного сусіда не просто як туристи, а як вчені, озброєні технологіями, про які наші попередники могли тільки мріяти. Нові аналізи місячних зразків, повернутих місіями «Аполлон», продовжують дивувати та змушують нас переглянути усталені теорії про формування нашого Місяця. Недавнє дослідження, опубліковане вЖурнал геофізичних досліджень: Планети, викликав чималий резонанс у науковому співтоваристві, представивши дані про аномальний ізотопний склад сірки в місячних породах, отримані під час місії «Аполлон-17».
Як людина, яка глибоко захоплюється космологією та історією формування планет, я вважаю це дослідження справді революційним. Протягом багатьох років ми покладалися на модель гігантського удару, яка припускала, що Місяць утворився в результаті зіткнення протоземлі з об’єктом розміром з Марс, Тейєю. Ця теорія пояснювала багато особливостей Місяця, наприклад його розмір і склад, але завжди залишала відкритим питання про ступінь змішування матеріалу між Землею і Тейєю під час цієї катастрофічної події.
Нове дослідження, проведене командою під керівництвом доктора Джеймса Доттіна з Університету Брауна, кидає виклик навіть цій усталеній моделі. Аналіз зразків місячного ґрунту, взятих із подвійної приводної труби місії «Аполлон-17», показав, що ізотопний склад сірки в місячній мантії значно відрізняється від складу сірки на Землі. Зокрема, зразки показують помітне виснаження сірки-33, що різко контрастує із співвідношеннями ізотопів сірки, знайденими на Землі.
Що це насправді означає?
Ця аномалія відкриває дві захоплюючі, але також дуже важко пояснити перспективи.
-
Рання місячна атмосфера та фотохімічні процеси: Одна з гіпотез припускає, що в ранній історії Місяця існувала короткочасна атмосфера, яка могла підтримувати фотохімічні процеси, що призвели до виснаження сірки-33. Взаємодія сірки з ультрафіолетовим випромінюванням у такій атмосфері може пояснити спостережувані ізотопні співвідношення. Якщо це правда, це означає, що ранній Місяць мав механізм транспортування матеріалів з атмосфери до мантії, що надзвичайно цікаво, враховуючи відсутність тектоніки плит на Місяці.Це нагадує мені деякі процеси, які відбуваються на Землі, де вулканічна активність і тектоніка плит відіграють ключову роль у змішуванні та перерозподілі матеріалів у мантії Землі. На Місяці, мабуть, не було такої глобальної перебудови.
-
Залишки “Теї”: Інша, і, можливо, більш захоплююча гіпотеза полягає в тому, що аномальна сірка є залишками складу Теї. Якби сірка Тейї суттєво відрізнялася від земної, то ці відмінності можна було б зафіксувати в місячній мантії та зберегти донині.Я завжди вважав, що композиція Теї є своєрідним «чорним ящиком» у нашому розумінні формування Сонячної системи. Отримати принаймні деякі підказки про його склад — це величезний крок вперед.
Чому це важливо?
Це дослідження виходить далеко за рамки простого аналізу місячного ґрунту. У ньому розглядаються фундаментальні питання про формування планет, розподіл елементів у Сонячній системі та, зрештою, походження життя на Землі.
- Перегляд моделі гігантського удару: Якщо виявиться, що аномальна сірка дійсно є залишком Теї, то для цього знадобиться перегляд моделі гігантського удару. Можливо, змішування матеріалу між Землею та Теєю було менш ефективним, ніж ми думали раніше.
- Розуміння ранньої Сонячної системи: Вивчення ізотопних сигнатур на різних тілах Сонячної системи може допомогти нам краще зрозуміти, як утворилася Сонячна система та як різні елементи були розподілені в ранні часи.
- Пошук життя: Склад планет і супутників відіграє важливу роль в їх придатності для життя. Розуміння ізотопного складу різних елементів може допомогти нам ідентифікувати потенційно придатні для життя світи.
що далі
Звичайно, це тільки початок. Для підтвердження або спростування цих гіпотез будуть потрібні подальші дослідження.
- Аналіз інших місячних проб: Необхідно проаналізувати ізотопний склад сірки інших зразків Місяця, щоб переконатися, що аномалія не є випадковим явищем.
- Дослідження Марса та інших тіл: Вивчення ізотопних сигнатур на Марсі та інших тілах Сонячної системи може допомогти нам краще зрозуміти, як утворилася Сонячна система та як різні елементи були розподілені в ранні часи.Особливо цікаво буде вивчити склад астероїдів, які могли бути частиною Тейї або інших об’єктів, що утворилися на початку Сонячної системи.
- Розвиток нових технологій: Розвиток нових технологій аналізу ізотопного складу різних елементів дозволить отримувати більш точні та детальні дані.
Особистий досвід і думки:
Як людина, яка захоплюється космологією, я завжди вважав, що вивчення Місяця є ключовим для розуміння історії нашої Сонячної системи. Нове дослідження аномальної сірки відкриває нові горизонти для досліджень.Я пам’ятаю, як у дитинстві читав про місії «Аполлон» і мріяв одного дня побувати на Місяці. Тепер, коли я бачу, як нові аналізи місячних зразків продовжують дивувати та змушують нас переглянути усталені теорії, я розумію, що наша подорож до Місяця тільки починається.
висновок:
Аномальна сірка в місячних породах, повернута місією «Аполлон-17», створює справжню таємницю, яка змушує нас переглянути усталені теорії про формування Місяця та Сонячної системи. Подальші дослідження, спрямовані на вивчення ізотопного складу різних елементів на різних тілах Сонячної системи, допоможуть нам краще зрозуміти історію нашої Сонячної системи і навіть можуть допомогти знайти життя на інших планетах. Це захоплюючий час для науки, і я з нетерпінням чекаю нових відкриттів.
Місяць не просто наш найближчий космічний сусід, це своєрідне «вікно» в минуле нашої Сонячної системи. І чим глибше ми заглядаємо в це віконце, тим більше дізнаємося про своє місце у Всесвіті.
Джерело: zenit2.com.ua
