Десятиліттями загальновизнаний стандарт гостроти зору людини базувався на застарілих вимірюваннях. Нове дослідження Кембриджського університету та Meta Reality Labs показує, що здатність ока розрізняти деталі значно вища, ніж вважалося раніше, що ставить під сумнів припущення про переваги телевізорів із надвисокою деталізацією.
Обмеження роздільної здатності: понад 20/20 зору
У дослідженні взяли участь 18 суб’єктів віком від 13 до 46 років, які оцінювали на здатність сприймати дрібні деталі на екранах на типовій відстані перегляду. Дослідники виявили, що людське око може розрізняти до 94 пікселів на градус (ppd) у відтінках сірого, що перевищує раніше встановлену межу в 60 ppd на основі традиційної діаграми Снеллена.
Ця розбіжність пов’язана з тим, що діаграма Снеллена, інструмент вимірювання 19-го століття, не точно відображає можливості сучасних дисплеїв. Нові дані показують, що око здатне розрізняти дрібніші деталі, ніж вважалося раніше, особливо на відстанях, типових для домашнього перегляду.
Сприйняття кольорів: ключове слабке місце
Хоча роздільна здатність відтінків сірого вражає, сприйняття кольорів є суттєвим обмеженням. Дослідження показало значне зниження роздільної здатності для кольорів: жовтий і фіолетовий були записані лише з 53 ppd. Зелений і червоний працюють трохи краще з 89 ppd. Це свідчить про те, що мозку важко обробляти кольорові деталі так само ефективно, як відтінки сірого, що впливає на загальну чіткість зображення.
Наслідки для технології відображення
Дослідження ставить під сумнів думку про те, що телевізори 4K або 8K забезпечують помітну перевагу перед дисплеями з нижчою роздільною здатністю, принаймні для більшості глядачів. Можливо, виробники досягають точки зменшення віддачі з точки зору роздільної здатності, коли збільшення щільності пікселів більше не призводить до відчутного покращення візуального досвіду.
Замість того, щоб прагнути до вищої роздільної здатності, розробники дисплеїв могли б зосередитися на оптимізації інших факторів, таких як розмір екрана, контрастність і точність кольорів, щоб покращити загальні враження від перегляду. Мета повинна полягати в тому, щоб відповідати здібностям розпізнавання принаймні 95% населення, а не націлюватися на невеликий відсоток людей із винятковим зором.
Роль мозку: сприйняття за межами ока
Дослідження підкреслює критичну роль мозку в візуальному сприйнятті. Хоча око може розрізняти дрібні деталі, мозок обробляє цю інформацію та формує остаточне зображення. Обмеження в обробці кольору мозком пояснюють значне зниження роздільної здатності кольорових зображень, особливо в периферичному зорі.
Зрештою, людський зір — це не ідеальна гострота, а еволюційна оптимізація. Наші органи чуття розвинулися, щоб бути «досить хорошими», щоб вижити, і розширення цих меж може не принести значної користі більшості глядачів.
Виробники, які віддають перевагу людському сприйняттю, а не просто гонитві за вищою роздільною здатністю, зрештою можуть звернути увагу на ширшу аудиторію.
