Понад дві тисячі років християни всього світу впевнені, що саме на цій горі причалив Ноїв ковчег після Всесвітнього Потопу причалив до вірменської горі Арарат. Перше підтвердження історії Ноя вчені — дослідники знайшли саме в міфології. Вони виявили серед народностей, не пов’язаних один з одним, що живуть на різних континентах: Європи, Азії, Америки та Австралії більше двохсот легенд про потоп, сюжети яких разюче схожі в деталях і мало чим відрізняються від біблійного варіанти.
Друге підтвердження історичності всесвітнього потопу принесла сучасна геологія, виявила в скам’янілостях земних порід свідчення вселенської катастрофи. Але точне підтвердження всесвітнього потопу та історії Ноя могла б дати знахідка Ноєвого ковчега.
У Біблії зазначено, що ковчег спинився на горах Араратських. Великий Арарат – це гора висотою 5165 метрів, вершина якої майже на кілометр покрита льодом. У III столітті до народження християнства вавилонські і грецькі історики писали, що в курдських горах Вірменії лежить древній ковчег і з нього люди віддирають смолу, щоб використовувати її як протиотруту або амулети.
Йосип Флавій у своїй праці «Іудейські старожитності» повідомляв, що багато приносили з Арарату частинки ковчега. Про це ж свідчив Феофан Антіохійський в 180 році.
На початку 50-х років альпіністами були зроблені дві спроби відшукати Ноїв ковчег, але вони закінчилися невдало з-за снігових бур. Ускладнювало пошуки і знаходження Арарату на стику кордонів трьох держав, які уклали договір про заборону підніматися на Арарат.
Одне з дуже цікавих відомостей про ковчезі було отримано в 1916 році, коли російський авіатор Росковіцкій випадково побачив ковчег, пролітаючи поблизу вершини гори. В тому році було сильне потепління, снігу на Арараті стаяли більше звичайного і ковчег проступив ясніше.
Споряджена російським урядом, незважаючи на війну, експедиція приступила до пошуків. Згодом учасники пошуку стверджували, що мета була ними досягнута, сфотографована і обстежена. По всій видимості, це була перша і остання офіційна експедиція до ковчега.
Але, на превеликий жаль, її результати були втрачені в Петрограді в 1917 році, а територія Великого Арарату тоді була окупована турецькими військами. На початку 50-х років альпіністами були зроблені дві спроби знайти Ноїв ковчег, але вони закінчилися невдало з-за снігових бур. Вкрай ускладнювало пошуки і знаходження Арарату на стику кордонів трьох держав, які уклали договір про заборону підніматися на Арарат.
У недавні часи виявити ковчег вдалося французькому альпіністові Фернанові Наваррі. Повідомлення про це відкриття в 1955 році стало сенсацією. Наварра знайшов ковчег вмерзшим в лід гірського озера на висоті 5 кілометрів і зумів вирізати шматок обшивки корабля. Радіоактивний аналіз, проведений в декількох країнах, підтвердив вік споруди – близько п’яти тисяч років.
Вчені висловили припущення, що ковчег, колишній раніше на самій вершині гори, під тиском снігових лавин і обвалів поступово став спускатися нижче, поки не вмерз у лежачому на шляху спуску озері. Експедиція проводилася Наваррою без офіційного дозволу. Він був обстріляний прикордонниками і заарештований, але потім благополучно відпущений з фотопленками і шматком шпангоута. Наварра був не першим шукачем ковчега.
Свідчень про існування ковчега велике безліч. Але для того, щоб вони стали достовірними, необхідно доказ — сам ковчег. Може бути, зараз, у зв’язку із загальним потеплінням міжнародного клімату, експедиції на Арарат відновляться Ну, а поки залишається тільки сподіватися, що затиснутий і законсервований в льодах стародавній корабель не розсиплеться в очікуванні дослідників.
Ноїв ковчег і гора Арарат
