Уельс – край не тільки прекрасну природи, але і безлічі старовинних замків. Найвідоміші носять назву — замки Залізного кільця, побудовані ще королем Англії Едуардом I. Середньовічний замок Харлек в графстві Мерионетшир — один із замків, побудованих королем Едуардом I для того, щоб посилити англійський вплив в Уельсі. Уельс був підкорений королем Едвардом I в кінці XIII століття.
Тоді ж Едвард 1 приступив до будівництва замків Залізного кільця. Величний, середньовічний замок Харлек, що входить до складу цього кільця, був збудований високо на скелястій кручі, вище 200 футів над рівнем моря. З однієї сторони його захищала скеля, а з іншого — глибокий рів. Відомо ім’я зодчого — Джеймс з Сен-Джорджа. Споруджували його близько 7 років, а ім’я зодчого фортеці — Джеймс з Сен-Джорджа.
Встановленням фортеці на землі Уельсу король Едвард I хотів показати, що підкорив і приборкав гордий уельський народ. Кошти на будівництво замку не жалелись, так що замок вийшов сильним і вражаючим за своїми розмірами. В плані архітектури фортеця має прямокутну форму з двох рядів високих стін з безліччю круглих веж, від зовнішніх укріплень мало що залишилося. Зовнішні стіни замку були тонкі і низькі, і наступаючі могли подумати, що взяти штурмом Харлек легко, але є і внутрішні стіни, зруйнувати які набагато важче.
Основні кімнати знаходилися на другому поверсі, покої ж короля були розташовані на третьому поверсі. Зал і їдальня-кухня перебували у внутрішньому дворі, там же були і криниця,комора і каплиця. Відкидні красиві ковані ворота, масивні дозорні башти з зубчастими кінцями — все це наче сцена з кіно в стилі фентезі. З вершини вежі відкривається захоплюючий вид на уельську долину, місто і узбережжя.
Особливо красивий вид призахідного сонця на морі. Незважаючи на досить солідний вік, замок відмінно зберігся. У замку є потайні ходи, але морський потайний хід — найцікавіший. Король Едвард побоювався нападів ворогів на суші, але на морі він був господарем становища. Багато його фортеці мали морські порти. Так і в фортеці Харлек була придумана своєрідна дорога до моря. Це укріплена сходи, висічені на кам’яній скелі, довжиною в 61 метр, починалася біля фортеці і йшла прямо до моря.
В даний час море відійшло від своїх початкових меж, і зараз там видніються лише морські дюни. Але своє призначення дорога до моря виконувала успішно не раз — під час однієї з особливо тривалих блокад по ній зберігалися бойові припаси й харчі захисникам фортеці.
Харлек грав ключову роль в останньому великому повстанні валлійців, вождем якого був Оуайн Глиндур. У 1404 році після тривалої облоги Глиндур захопив замок, і на п’ять років Харлек перетворився в його особисту резиденцію і головний штаб повстанців. У 1409 році англійські війська під проводом принца Уельського відбили замок. Оуайну Глиндуру вдалося втекти, але вся його сім’я потрапила в полон.
Падіння Харлека стало, по суті, початком кінця повстання валлійців. У середині XVII століття, під час Англійської революції, Харлек був останньою цитаделлю роялістів. Захоплення замку прихильниками парламенту ознаменував собою кінець війни.
Замок Харлек
