Вино відомо з часів потопу, адже згідно книзі «Буття» перше, що зробив Ной після потопу, це посадив виноградник. Коли в IV столітті фокейцы — греки заснували Марсель, вони привезли з собою виноградну лозу. Поклавши початок виноробства на півдні Франції. У давнину вино витримували досить довго. Багато грецькі і римські вина, запечатані в глиняних посудинах – амфорах – і зариті в холодну землю, зберігалися там 15-20 років, і тільки після цього їх могли вважати готовими до вживання. А от зберігати вино в дерев’яних дубових бочках придумали вже галли і римляни використовували такі бочки для перевезення вина на кораблях, але для зберігання вина вони продовжували використовувати амфори, пробки і віск, щоб оберегти вино від зіткнення з повітрям. Після розпаду Римської імперії запечатувати вино перестали і поняття про витримці надовго зникло. В темні середні століття багато вина зберігалися просто в бочках, в результаті зіткнення з повітрям вина поступово ставали все більш кислими, і більшу частину їх випивали до початку врожаю наступного року. Лише пізніше поява скляної пляшки з пробкою справило новаторський перелом в справі зберігання вин.

Вино