Спостерігаючи за птахами, важко не звернути уваги на те, що в різних кліматичних зонах представники одних і тих же видів помітно різняться за розмірами. Зрозуміло, це не відноситься до перелітним птахам, але от горобці-домосіди, які мешкають на півдні, значно дрібніше своїх північних родичів. І взагалі вважається, що мешканці теплих країв (це відноситься до всіх хребетним тваринам) завжди відстають у рості від сіверян — адже зі зменшенням лінійних розмірів швидко збільшується питома поверхня тіла і визначається нею теплообмін. До недавнього часу вчені були впевнені, що розмір тіла (як і його окремих частин) формується виключно шляхом природного відбору і закріплюється генетично. Інакше кажучи, що розміри тварин, переселених з півдня на північ або із півночі на південь, будуть змінюватися поступово, протягом кількох поколінь. Об’єктом досліджень служили чорні дрозди, які мешкають у різних районах Північної Америки і відрізняються товщиною дзьоба і довжиною крил: у дроздов-південців дзьоби тонше, а крила коротше, ніж у жителів півночі. Дослідники збирали з гнізд тільки що знесені яйця і швидко перевозили їх в інший район, де підкладали в гнізда дроздів місцевої різновиди, а потім перевіряли, які носи і крила виходять у вилуплених пташенят. І ось виявилося, що пташенята дроздов-сіверян, що вилупилися на півдні, були схожі більше на своїх прийомних батьків. І навпаки, у пташенят — південців, що вилупилися на півночі, носи були товстими, а крила довгими, як і у споконвічних місцевих жителів. Отже, зовнішні умови, а не спадковість визначають в даному випадку вигляд тварин. Але яким чином пташенята дізнаються, що їх перевезли на інше місце, і чому взагалі нетривалий зміна зовнішніх умов виробляє такий ефект?

Спостерігаючи за птахами