Дуже гарний цей замок, хоч і побудований він зовсім недавно, але вже закинутий — назва в юридичних документах — Шато Міранда, хоча місцеві жителі звуть його Нойси. Побудував це незвичайне шато англійський архітектор Мільнер для багатої сім’ї бельгійського графа Лидекерк, яка в часи французької революції жила тут же, неподалік, на фермі, ці воістину царствено красиві місця надихнули графа на будівництво саме тут свого родового замку.
До парадного входу Шато Міранда веде центральна алея, з якої добре видно 56-метрова годинна башта, в ній ще збереглися залишки механізму. Якщо потрапити наверх, можна помилуватися прекрасним видом на околиці. У холі замку стелі сині, в залі, що примикає до нього – червоні. Там же лежить книга, в якій описана вся історія роду Лидеркерк-Бофор, а також безліч буклетів, описують сусіднє Шато де Вев, мабуть туди водили екскурсії.
В будівлі 550 вікон, деякі з них знаходяться в досить несподіваних місцях, а своєрідна геометрія більшості кімнат, дозволяє уявити, яким здавався казковим замок у часи свого розквіту.
Але у другу світову війну багате сімейство було змушене покинути свій рідний дім, і чудове шато Міранда облюбували німці. Після війни граф не побажав повертатися у своє осквернене житло і тому здав замок в оренду компанії бельгійських залізниць, яка в свою чергу організувала тут табір для діточок. Саме тоді він і був перейменований в Шато де Нойзи (Замок Галасливих), — мабуть, нащадки залізничників вели себе не зразково.
Пізніше незважаючи на настійні прохання місцевої влади передати шато Міранда в муніципальне користування, сім’я графа з тих чи інших причин відповіла категоричною відмовою. Потім сталася пожежа…
І як результат — Шато Міранда закинутий з 1991 року. З тих пір він ще раз горів, розвалювався і був не раз розграбований. Проте знаходиться він на приватній і охороняємій території і оглянути незвичайну будову можна тільки на свій страх і ризик. Тим не менше охочих проникнути в шато безліч!
Шато Міранда
