Болгарська столиця Софія — це найдавніше поселення, історія якого демонструє розвиток всієї цивілізації Європи. Давня назва болгарської столиці — Сердика. Точно доведено, що люди почали освоювати ці області ще в епоху неоліту. Перші жителі по достоїнству оцінили комфортне місцерозташування нинішньої Софії. Улоговина являла собою воістину райський куточок.
Тут вирувало життя багатої фауни і флори в оточенні балканських гір. Крім того, на території сучасної болгарської столиці розташовувалося велика кількість гарячих мінеральних джерел, а небезпечних комах і тварин практично не було.
Місто Сердика був заснований древнефракийским племенем сердов в II тисячолітті до нашої ери. Серды оселилися в благодатних землях, багатих теплими мінеральними джерелами. В I столітті нашої ери Сердика була захоплена римськими легіонерами, швидко оцінили всі переваги: сприятливі природні умови і важливе стратегічне розташування міста. У часи правління римського імператора Марка Ульпія Траяна місто, що став центром адміністративної області, був названий Ульпія Сердика.
Місто Сердика був улюбленим містом римського імператора Костянтина Великого, який називав його: «Сердіка — мій Рим». До перенесення столиці Східної Римської імперії до Константинополя, імператор Костянтин Великий здійснював правління з Сердики.
У часи правління імператорів Марка Аврелія і Луція Эллия Аврелія Коммода близько навколо Сердики було зведено перше кільце фортечних стін, що включало четверо воріт, з оглядовими вежами, зверненими на чотири сторони світу. Друге кільце міських укріплень було зведено у V — VІ століттях. У V—VI століттях під час Великого переселення народів місто переживає нашестя гунів, готів та інших варварських племен, у зв’язку з чим було зведено друге кільце міських укріплень.
В середині VI століття, під час правління імператора Юстиніана I Великого, Сердика відроджується як важливий адміністративний центр Візантійської імперії під ім’ям Триадица.
З 809 року місто входить до складу болгарської держави під назвою Средець. Після відновлення болгарської держави в 1185 році єпископ Средець возведений у сан митрополита. У XII—XIII століттях місто в спілкуванні називали Софією, по імені головного храму — кафедральної св. Софії.
З кінця XIV століття за 1870-ті роки місто, як і вся країна, знаходиться під османським панування. Під час османського панування місто стає важливим центром імперії.Тут знаходилася резиденція бейлербея Румелії, правлячого європейською територією Османської імперії і, таким чином, місто стало найважливішим, після Константинополя, османським містом в Європі.
У часи процвітання Сердики, до головного місця в місті – форуму, вели дві просторі, бруковані каменем, вулиці.
Сьогодні на місці форуму (вірніше, над ним) знаходиться площа Святої Тижня. Там, де сьогодні розташована станція метро «Сердика», у часи розквіту Римської імперії розташовувалися вілли міських аристократів, оснащені каналізацією та водопроводом.
В ході проведення археологічних розкопок біля західних воріт фортеці Сердика були знайдені руїни будівель, численні вироби з кераміки, монети та ін
Залишки античної фортеці знаходяться в самому центрі болгарської столиці. Одна з її частин розташований у метро, а інша — на території навпроти Цуму і в підземному переході. Карта найдавнішого міста Сердика свідчить про те, що будівництво цієї фортеці було дуже великомасштабним за мірками античності. Ця фортеця стала доступна для огляду порівняно недавно. Її виявила група вчених в тисяча дев’ятсот сорок четвертому році.
Тут же розташовані і руїни римського амфітеатру, який за своїм розміром близький до римського Колізею. Тут відбувалися гладіаторські бої і театральні вистави. По мимо самих руїн тут можна відвідати музей, у колекції якого представлено безліч експонатів того часу. На території Сердики можна побачити руїни різних періодів часу: не тільки античні, але і більш пізні.
Сердика
