Сагаалган — новий рік за східним календарем, головне свято для всіх бурятів, він настає за місячним календарем в кінці січня — лютому. З давніх часів народи Центральної Азії стали користуватися місячним календарем. Літочислення за місячним календарем, заснованому на чергуванні місячних фаз, не збігається з загальноприйнятим сучасним календарем, розрахованим на період річного обігу Землі навколо Сонця. Тому день Нового року за місячним календарем припадає здебільшого на різні числа лютого місяця за сонячним календарем. Цей період року у скотарів Монголії і Бурятії пов’язаний із завершенням річного господарського циклу, коли мине суворий зимовий час, починається потепління і разом з ним пробудження природи від зимової сплячки. Цей час пов’язаний з масовим прийомом приплоду у худоби, початком достатку молочної їжі. Наступні за сагааланом кілька тижнів люди повинні будуть прощати один одному образи, проводити очисні обряди, відвідувати рідних та близьких, безвідмовно приймати гостей у себе і пригощатися «білої» їжею — молоком і продуктами, виробленими від нього. Раніше у бурятів не прийнято було запам’ятовувати або записувати дату народження людини. Було встановлено, що людині в Сагаалган додається один рік – такий колективний день народження для всіх бурять. Назва свята походить від слів «сагаан», що означає «білий», або вираження «сагаан сар», тобто білий — світлий місяць. В даний час прийнято написання «Сагаалган», раніше писали «Цагаалган». У символіці кольорів білий місяць у монголо-мовних народів пов’язаний з поняттями добра, щастя, благополуччя, чесності, чистоти. Буряти не так багаті святами, як росіяни, які здивуються, коли дізнаються, що у бурятів один тільки свято в році – це білий місяць. За європейським календарем не можна з точністю визначити день, в який починається білий місяць; приблизно він буває близько сирної тижня, дещо раніше або пізніше її, а іноді в саму масляну.

Сагаалган