Так звана садиба Храповицького відома з 1884 року, коли полковник Володимир Храповицький вперше приїхав в родовий маєток, який дістався йому у спадок від батька. Ставши господарем садиби, він перебудував її по своєму смаку і останньою модою. У 1884-1889 рр. в Муромцеве замість старого дерев’яного поміщицького будинку Храповицький був збудований чудовий палацовий ансамбль. Будівлі садиби виконані в готичному стилі московським архітектором Петром Бойцовим. Головний будинок розташований в центрі садиби в оточенні парку і складається з 2-х різночасних будівель. Західна частина являє собою двоповерхову будівлю, основний обсяг якої був перекритий чотирьохскатним покрівлею. З південного заходу до будівлі примикає кругла триярусна вежа. На південний фасад виходить чотириповерховий прямокутний обсяг і кругла вежа. Тут вміло використані архітектурні елементи ранньої французької готики, зубчасті фронтони зроблені під легким впливом Сходу, стрілчасті арки поєднуються з симетрією площин, притаманною добі ренесансу. Палац являє собою складне у плані будівля з анфиладным планувальним рішенням різної поверховості та підвалом під частиною будівлі. У палаці знаходилось більше 80 різних приміщень, віталень і житлових кімнат. В будинку були влаштовані мармурові каміни, ванни. Палац висвітлювали 183 електричні лампочки, опалення було центральним, були водопровід і каналізація.
Перед головним будинком був влаштований дернопарк з каскадом фонтанів і ставків, кінний двір, мисливський будиночок, не зберігся, нині будинок управителя, обори, каретник, дерев’яні музичний і човновий павільйони, пристань на ставку, водонапірна башта. На території садиби розміщувалися: церква, численні службові будівлі, театр, який представляє собою мініатюрну копію Маріїнського театру, музична школа для обдарованих дітей-сиріт. В маєток приїжджало безліч гостей. Для їх розваги був побудований невеликий літній театр, де давалися вистави заїжджих труп і вихованців місцевої музичної школи, заснованої Храповицький. Всі садибні споруди розміщувалися у величезному парку, займав понад 40 га. Алеї парку були прикрашені скульптурами і забезпечені спеціальною садової меблями. Тут розташовувалися майданчики для спортивних ігор, плавно вигнуті алеї, просторі галявини з мальовничими групами дерев і навіть штучні струмки. Ставки, освітлені різноколірними електричними лампами, фонтани і каскади в оточенні екзотичної рослинності посилювали враження розкоші і пишноти садиби. Для створення цієї пишноти Ст. Храповицький запросив відомих тоді садових майстрів Р. Куфольда і К. Енке. В ансамбль садиби входив великий фруктовий сад, в якому налічувалося кілька сотень плодово-ягідних дерев і чагарників. При в’їзді у двір і перед палацом були розбиті квітники химерної форми. У 1910 році архітектор Куфельт склав проект перетворення парку, що поєднує принципи регулярної та пейзажного планування. В маєток приїжджало безліч гостей. Для їх розваги був побудований невеликий літній театр, де давалися вистави заїжджих труппи вихованців місцевої музичної школи, створеної Храповицький. Але не довелося її господарям вдосталь насолодитися своїм володінням. Почалася революція… Щоб уникнути розграбування і розкрадання, граф зробив повну опис свого майна і добровільно віддав все це радянської влади, а сам емігрував у Францію. Країна, чиї замки стали прообразом садиби, дала останній притулок її власникам. А пара білих лебедів жила на великому садибному ставку до 1925 року, а потім зникла, видно, втративши надію на повернення господарів… Зараз навколо будинку збереглася невелика частина парку, місцями парк перетворився в непрохідні зарості. Садиба графа В. С. Храповицького є унікальним палацово-парковим ансамблем, блискучим пам’ятником російської садибної архітектури кінця XIX — початку ХХ століть А тепер Муромцево лежить в руїнах і навколо будинку збереглася невелика частина парку, місцями парк превратиля в непрохідні зарості. Але незважаючи на це, там і сьогодні є на що подивитися, і регулярно проводяться екскурсії.
Садиба Храповицького
