В Японії існує багато видів лялькових театральних жанрів – Але, Кегэна і Кабукі. На початку XVII століття в Осаці з’явився новий вид драматургічного мистецтва – Бунраку. Японський спектакль за традицією супроводжується розповіддю співочого – таю. Починався Бунраку без ляльок — по містах і селах ходили бродячі ченці, співаючи балади про принцесу Дзерури та інших благородних персон.
Потім до монахів приєдналися музиканти, які супроводжували виступи грою на сямисэнах, а ще пізніше оповідання почали супроводжувати показом зображення головних героїв. Ще пізніше картинки замінили ляльками. Робота з ляльками довгі роки була долею бродячих артистів, які розважали глядачів, але через деякий час з’являються професійні ляльководи.
Вони створили справжні витвори мистецтва – маріонеток (цуме). Така лялька піднімається з-за ширм над головою і управляється за допомогою вірьовок і важелів. Але три століття тому з’являється лялька в зріст людини, якою управляють одразу три людини. Цей момент став переломним для Бунраку.
Управляти такою лялькою дуже складно. Всі три ляльковода повинні були бути спритними, уважними і домагатися величезною злагодженості в роботі. Кожен асистент управляє певною частиною тіла ляльки. Омо-дзункаи – керівник, він відповідає за голову і праву руку. Хідарі-дзункаи (перший асистент) – відповідає за ліву руку. Асі-дзункаи (другий асистент) – відповідає за ноги.
Кожен з них проходить дуже довгий навчання. Молодому асі-дзукаю треба працювати десять років, хідарі-дзукаю – стільки ж, а омо-дзукаю потрібно близько сорока років. Японський ляльковий театр Бунраку за своїм стилем мало схожий на лялькові театри Європи. Тут немає перчаточних ляльок, якими керують знизу, ховаючись за ширмою, і немає ляльок-маріонеток, яких смикають за ниточки ляльководи.
Та й сюжети сильно відрізняються: п’єси Бунраку найчастіше мають історичний сюжетКогда-то це в середині XV століття цей вид мистецтва називали «Нинге-дзерури», оскільки це була лялькова драма, виконувана під речитатив в жанрі дзерури-сэцу. Виконавець, якого називають таю, читає дзерури під акомпанемент сямісена — японського аналога лютні, а керують ляльководи лялькою.
Ці ляльки складаються з голови, тулуба, рук, ніг та одягу; їх зростання становить близько 1-1,5 метра. Всі три елементи — речитатив, музика, мистецтво ляльководів — є абсолютно необхідними для Бунраку. У світі існує чимало видів лялькових вистав з маріонетками та іншими різновидами ляльок, але жоден з них не проявляється так комплексно, поєднуючи в собі різні види мистецтва, тому театр Бунраку отримав за кордоном високу оцінку.
Національний театр Бунраку в Осака — одне з небагатьох місць в Японії, де можна поглянути на цю рідкісну багатогранну мистецьку форму мистецтва сьогодні.
Ляльковий театр Бунраку
