У 1911 році австралійський геолог Гріффіт Тейлор виявив в Антарктиді дуже незвичайне місце, де з величезного льодовика витікали водяні потоки, забарвлені в криваво-червоний колір. На ім’я геолога природне явище назвали — Льодовик Тейлора.
Спочатку дослідники вважали, що такий незвичайний колір воді надають багряні водорості, але пізніше з’ясувалося, що припущення помилково. Лише через десятки років визначили, що вода в ньому містить двовалентне залізо, яке на поверхні окислюється і утворює іржу. Але найцікавіше, що залізо — продукт метаболізму унікальних мікроорганізмів.
Солона вода, багата залізом випливає з невеликої тріщини в Льодовик Тейлора. Солоність води в озері перевищує солоність світового океану в чотири рази, тому вода у водоспаді не замерзає навіть при мінус 10 градусів за Цельсієм.
Джерелом води для «Кривавого водоспаду» є озеро, віддалене на кілька кілометрів від водоспаду, що знаходиться всередині льодовика на глибині 400 метрів. Воно утворилося після відступу морської води, що вкривала сухі долини, і настання льоду приблизно 2,5 мільйона років тому, коли льодовик закрив один з місцевих фіордів.
Фактично, льодовик став капсулою, усередині якої в первісному вигляді збереглася окрема екосистема, мікроорганізми, що населяли цю капсулу, вижили без кисню, світла і тепла. І до теперішнього часу озеро регулярно пробиває край льодовика і викидає назовні частину свого вмісту, багатого залізом. На повітрі вода замерзає, а залізо окислюється, що призводить до утворення «іржавого водоспаду.»
Дослідження цього місця допоможе вченим довести пристосовність життя до екстремальних умов, зокрема — траплялися в далеке минуле нашої планети, що могло бути вихідною формою життя на Землі, а заодно і можливість існування мікроорганізмів на Марсі.
Льодовик Тейлора
