Професія кат існує з незапам’ятних часів. У стародавні століття це заняття як правило семейственным і переходило від батька до сина, це були люди з досить гарною фізичною підготовкою, а ось приховувати своє обличчя у них не було потреби. У маленькому середньовічному місті, жителі зазвичай знали один одного, тим більше кат вважався кимось на кшталт ремісника і праця його поважалася і крім того щедро винагороджувався. Самим відомим французьким катом був Шарль Сансон, призначений королем Людовіком XIV, на посаду виконавця вироків у Парижі заснував цілу династію катів Сансонів, якої в подальшому місто представив в користування казенне житло. Ще одним привілеєм цієї родини, було можливість щодня стягувати данину продуктами з кожного торговця на міському ринку. На початку XVIII століття багато просвітителі стали відкрито виступати проти жорстокостей середньовіччя. У тій же Тоскані в 1786 році смертну кару взагалі скасували. Але професія кат канула в лету не завдяки гуманізму просвітителів, а технічного прогресу. У 1789 році лікар Жозеф Іґнас Гільотен запропонував використовувати більш гуманний спосіб страти — гільйотину. Але це вже зовсім інша історія.

Кат