Кастовий розподіл суспільства в Індії було зафіксовано в давньої релігійної книзі Рігведі і пізніше в «законах Ману» — збірнику загального і жрецького права. Брахмани (жерці), кшатрії (воїни) і вайшії (землероби, ремісники і торговці) становили панівні касти, з яких перші дві вважалися головними. При цьому кожна попередня каста стояла вище за народженням, ніж наступна, і шану мав надаватися тим, хто належить до вищої касти. Шудри становили, четверту касту — це були безправні і пригноблені бідняки. Причому чисельність касти воїнів у індійців «йде слідом за хліборобами». Воїни користуються найбільшою свободою і радощами життя; займаються вони тільки військовою справою. Зброя для них роблять інші, коней доставляють їм інші, в таборі служать їм інші, які доглядають за їх кіньми, чистять зброю, водять слонів, приводять в порядок колісниці служать візницями. Самі ж вони, якщо потрібно боротися, битися, коли ж укладений мир, ведуть веселу життя: від держави їм йде таку платню, що на нього вони без праці можуть прогодувати та інших. Шудри чи недоторканні – зайняті як правило самими брудними роботами, у багатьох відносинах вони знаходяться за межами індуського суспільства. Вони займаються прибиранням мертвих тварин з вулиць, чищення туалетів. Людям цих каст заборонено відвідувати вдома «чистих» каст і брати воду з їх колодязів, їм навіть заборонено наступати тіні інших каст. Більшість храмів індуїстів до недавнього часу були закриті для недоторканних, існував навіть заборона підходити до людей з більш високих каст ближче встановленого числа кроків.
Кастовий розподіл суспільства в Індії
