Історія Ладакха свідчить, що перші люди з’явилися в часи неоліту, про що свідчать численні печерні малюнки. У працях Геродота, Неарха, Мегасфена, Клавдія Птолемея і Плінія старшого найдавніше населення цих земель згадується у складі індоаріїв, монів і дардов. У I столітті н. е. Ладакх був частиною Кушанского царства, а в VIII столітті н. е. він потрапив під владу Тибету, расширявшего свої володіння на Захід. В 7-му столітті н.е. правитель тибету Сонґцен Гампо, взяв у дружини двох принцес — Веньчен (дочка китайського імператора Тай-цзуна) і Бхрикути (дочка непальського царя Амшувармана). Обидві принцеси були буддистками. Вони принесли з собою в Тибет зачатки буддизму. Пізніше важливу роль у поширенні буддизму в Тибеті зіграв Падма Самбхава, якого і сьогодні тут шанують нарівні з Буддою. Але в 9-му столітті король новий Лангдарма відмовився від буддизму, взяв стародавню релігію Бон і відновив всі привілеї боннського жрецтва і всі зусилля двовікової буддистського вчення зійшли на немає. Після розпаду Тибетської Імперії, в 842 році, Ладакх був захоплений представником тибетської правлячої династії Ньіма-Гоном, що заснував в Західному Тибеті королівство Гут і став засновником династії Ладакха. Після його смерті Ньіма Гону королівство поділили між собою три його сина на частини Ладакх, Занскар-Спить і Пуранг-Гук.
Онук короля Ньіма-гона ставши королем королівства Кхоре розумів, що необхідно відроджувати релігію в Тибеті, інакше їй загрожував повний занепад. Для цього йому потрібні були вчителі дхарми і хороші перекладачі священних текстів. За його наказом близько двадцяти здібних юнаків вирушили в Кашмір вивчати санскрит, але повернулося тільки двоє, а інші померли в дорозі. Один з колишніх юнаків був Рінчен Занпо, який згодом став видатним буддистом. Саме йому зобов’язане поява самого раннього монастиря Ладакха, Алчі, що датується 11 століттям. Рінчен Занпо став великим ученим, художником, релігійним діячем. Разом з індійськими пандитами він займався перекладом на тибетську мову безлічі санскритських текстів, тим самим распросраняя вчення буддизму Серед них були також священні писання Канджур і Танджур. Він будував храми, монастирі і святині по всій країні. Згідно з переказами протягом всього його життя їм були закладені 108 монастирів.
В кінці 14 століття Ладакх знову був розділений між двома правителями. Перший з них, Грагспа Бум Іде, заснував свою столицю в Лехі, а його брат Грагспа Бум зробив своєю столицею Тингмосганг. Пізніше онук одного з них, Бхаган, об’єднав Верхній і Нижній Ладакх в одне королівство і став засновником династії Намгиялов.
Мусульманські набіги на Ладакх регулярно здійснювалися до 1600 року, але представники Династії Намгиялов змогли протистояти нападам і навіть розширили територію своєї держави на схід до самого Непалу.
Найбільшим правителем Ладакха став Синже Намгиял. Він зумів приєднати до Ладакху Занскар, Спить, а також Нубру, Драс, Рутхог, королівство Гуг, Пуранг, Верхній Киннаур, Верхній Лахаул, Пуриг і нижню долину Шиок.
У часи правління Делегса Намгияла на землі Ладакха здійснив набіг монгольсько-тибетських загонів, які дійшли до Базго, столиці тих часів і йому довелося звертатися за допомогою в Кашмір. В результаті у Базго почалися запеклі бої, і монгольсько-тибетські війська були розбиті. За надану допомогу в Тингмосганге було підписано тристоронню угоду, згідно з яким були визначені кордони Ладакха в Тибеті. Ці границі існують і сьогодні.
Намгиялы правили в Ладакх до 1834 року, поки його не захопили догри, що входили до складу пенджабського сикхського держави. Керував військами Ранджит Сінгх. Далі Ладакх увійшов до складу держави Джамму і Кашмір. З 1850-х років Ладакх опинився під європейським впливом Великобританії, яка контролювала землі Джамму. У 1885 році в центрі Ладакха, в Лехі, була заснована місцева місія протестантської Моравської церкви.
Під час розподілу Британської Індії в 1947 році Харі Сінгх, правитель Джамму і Кашміру, довго роздумував, на якій країні приєднатися до Пакистану, чи до Індії. В результаті було підписано угоду про приєднання штату до Індії.
Штат Джиммі і Кашмір разом з вхідним у нього Ладакхом завжди був предметом різних територіальних конфліктів. Кашмірський конфлікт – це результат територіального диспуту з Пакистаном, а в 1999 році під час Каргильской війни тут мало не розігралася ядерна війна. 1989 рік ознаменувався масштабними зіткненнями між мусульманами і буддистами.. А від індо-пакистанської напруженості його надійно охороняє Головний Гімалайський хребет.
Історія Ладакха
