Горгуля — незвичне для російської мови слово має старофранцузские коріння і переводиться як «глотка» та згідно з легендою так звали дракона Ла Гаргуль, що мешкає в паризькій річці Сені, який вивергає з пащі величезні потоки води, влаштовуючи повені і харчуючись юними дівами. Страшний дракон був переможений силою віри архієпископа Руана, заманившего дракона на берег річки, де утримував, що дуже цікаво, силою святого хреста, поки місцеві жителі не спалили його, обклавши хмизом. В честь цієї знаменної події була побудована церква Святого Руана, дах якої прикрасили головою мертвого дракона. З тих пір так і повелося всі святі будинки, церкви і собори прикрашати головами дракона, так званими горгульями, роблячи з них водостоки з яких в дощовий день виливаються потоки води, нагадуючи кровожерливого дракона Ла Гаргуль. Однак у вісімнадцятому столітті технічного прогресу старі водостоки довелося замінити на нові, більш функціональні, тому горгулі стали просто прикрасою соборів, покликаним нагадувати людям про необхідність дотримуватися заповідей і неминучості покарання за недотримання їх.
Горгульї собору Паризької богоматері
