Бойовий слон в античні часи був вельми грізним озброєнням стародавньої армії. Першими використовувати слонів в бою додумалися індуси. На спині слона влаштовувалася башточка, і в ній містилися лучники, озброєні луками й дротиками. За прикладом індійських військ бойових слонів включили до складу свого війська перські царі, а після правління Олександра Македонського і так звані елліністичні царства. Структура військ найдавніших держав Індії мала свої особливості. До складу війська входили піхота, бойові колісниці, вершники і бойові слони. Достеменно відомо,що один з правителів в Індії мав 50 бойових слонів, 4 тисячі вершників і 130 тисяч піхотинців. Зазвичай бойові слони обчислювалися десятками, рідше — сотнями, бойові колісниці — сотнями, вершники — тисячами, а піхотинці — десятками тисяч. Піхота була у індійців головним родом військ. Бойові слони до появи регулярної кінноти були грозою для піхоти, причому тварини були настільки добре видресирувані, що захищали своїх ватажків, прикриваючи впали на землю своїм тулубом, як щитом, убитих ватажків слони виносили з бою.
Бойовий слон
